Несподіваний новий вірш 0_о Риба, викинута на сушу, потерпає від нестачі кисню. Їй бракує вологи, до якої вона так звикла. Вона задихається; їй на тіло тисне І викручує кожну розлущену луску застигла Маса сухого повітря. Риба намагається наситити легені піском Напитися цим киснем, розвиненим і перетертим. Б’є розжарену сонцем пательню пляжу ще вологим хвостом. Де закінчується вода, для неї починається територія смерті. В морі вона може плисти угору і навіть вглиб, Не враховуючи переміщення з координатами ікс та ігрек. Тут, на суші, немає свободи руху для риб І право відкрити рот має спотворений вигляд. Тут інакше функціонують звуки і кольори. І критерій надійності тут недоречний. Дивлячись одним оком в пісок, а іншим — на небо вгорі, Рибі лищається тільки чекати приречено. Витрачати залишки кисню на скорочення м’язів, Чи, у даному випадку — на страждань скорочення. На скорочення терміну покарання, На дорослідування справи, ...