Дожовуй нарешті і допивай свій чай. Перевір, чи все склав до торби і вирушай. Одягай свою мішковину, забудь про жодне взуття Засоби для неіснування теж визначає мета, До котрої ідеш у сьогоднішній судний день, Такий сприятливий для покаянь й одкровень. Ти точно свідомий шляху, яким іти Навіть йдучи із кимось, ідеш на самоті. Ідеш не вперед, і до нікого йдеш. Намацай в кишені рештки останніх решт, Купи за десятку незів'ялі останні трупи Утіш цю жінку сумну, їх більше ніхто не купить. Їхні втискай шпичаки, усотуй розпуку рослинну Стигми — впевнена запорука для воскресіння. Воно, втім, відбулось, а зараз настав Слушний час, щоб справити ритуал. Замішуй глину, але обережним будь Одягни рукавички, не поєднуй золото й ртуть. Хай твоя кров не потрапить у суміш глевку. Не втирай очей, рот тримай на замку. Виліплюй цеглу із докорів, сумнівів, втрат. Складай із них піраміди, будуй із них зиккурат, Заповнюй кожну із ніш, замащуй кожну з шпа...
Тепер нам торба, дорогий мій брате Бруте! Не треба лізти, не спитавши броду. Тепер нам зголять маківку і бороду; Одягнуть робу в бурій виправній споруді. Руду копати — не така й важка робота. В болоті бабратись ачи рубати дрова. Рука ж у тебе ще міцна й здорова — Для неї це — пересічна турбота. На нарах засинать, бурду хлебтати, Душить дракона, задихатись драпом. І як слухняно прислухатись до поради, Тут можна стати непоганим хлопом ачи драбом Казав тоді мені, що буде рубка. Казав, що, достеменно, будуть трупи. Були. За працю цю брудну й шкарубку Заплатимо ми власним рабським трудом. Штрикнув — і враз полилося багряно, Ачи бургундсько, чи то пак — бордово. На смак солоно, а на присмак — п’яно Отак і будем бабратись у крові. А може, все лиш бруд? До речі, бруду Тоді не стало більше; наш доробок Лиш втім щоб бруду розчахнути груди Пустить з грудних кліток і черепних коробок....