Тепер нам торба, дорогий мій брате Бруте! Не треба лізти, не спитавши броду. Тепер нам зголять маківку і бороду; Одягнуть робу в бурій виправній споруді. Руду копати — не така й важка робота. В болоті бабратись ачи рубати дрова. Рука ж у тебе ще міцна й здорова — Для неї це — пересічна турбота. На нарах засинать, бурду хлебтати, Душить дракона, задихатись драпом. І як слухняно прислухатись до поради, Тут можна стати непоганим хлопом ачи драбом Казав тоді мені, що буде рубка. Казав, що, достеменно, будуть трупи. Були. За працю цю брудну й шкарубку Заплатимо ми власним рабським трудом. Штрикнув — і враз полилося багряно, Ачи бургундсько, чи то пак — бордово. На смак солоно, а на присмак — п’яно Отак і будем бабратись у крові. А може, все лиш бруд? До речі, бруду Тоді не стало більше; наш доробок Лиш втім щоб бруду розчахнути груди Пустить з грудних кліток і черепних коробок....