Брут

Тепер нам торба, дорогий мій брате Бруте!
Не треба лізти, не спитавши броду. 
Тепер нам зголять маківку і бороду; 
Одягнуть робу в бурій виправній споруді. 

Руду копати — не така й важка робота. 
В болоті бабратись ачи рубати дрова. 
Рука ж у тебе ще міцна й здорова —
Для неї це — пересічна турбота. 

На нарах засинать, бурду хлебтати, 
Душить дракона, задихатись драпом. 
І як слухняно прислухатись до поради, 
Тут можна стати непоганим хлопом ачи драбом

Казав тоді мені, що буде рубка. 
Казав, що, достеменно, будуть трупи. 
Були. За працю цю брудну й шкарубку
Заплатимо ми власним рабським трудом. 

Штрикнув — і враз полилося багряно,
Ачи бургундсько, чи то пак — бордово. 
На смак солоно, а на присмак — п’яно
Отак і будем бабратись у крові. 

А може, все лиш бруд? До речі, бруду
Тоді не стало більше; наш доробок
Лиш втім щоб бруду розчахнути груди
Пустить з грудних кліток і черепних коробок. 

І попри те, що я і ти — дурні і грубі, 
Тримаємо ми погляд й очі прямо. 
Бо і для нас колись одчинять браму. 
Заграють і для нас останні труби.