Поезія

Слова петляють,
Електричний струм
Пронизує заблудлий мозок.
Думки метляє
Вітер. Дивний шум
І фраз ледь чутний відголосок.

Тепло вогнисте
Пересилить страх
Ковток глибокий, подих твій і дотик.
Вино іскристе
Чути на вустах.
Ця мить - одна із тих коротких...

І час застиг.
Навколо все завмерло.
І зорі, і єство з'єдналися у мить.
І кожен штрих
І кожен порух терпкий
П'янливо, пряно й солодко щемить.



Вечірнє місто

Вечірнє місто. ліхтарне сяйво.
Машинний шурхіт по асфальту.
Вечірнє місто оповите втомою та печаллю.

Вечірнє місто. У калюжах
Зірок немає. Дощ мрячить.
І місто теж за чимось тужить,
І дощ од вогкості тремтить.

Вечірнє місто. Барабанять 
По ринвам краплі. Дощ іде,
Блукає містом, наче п'яний, тугу несе.

Вечірнє місто. Повітря свіже,
І тишу майже можна почути .
Машинний по асфальту шурхіт .
Заблуклий дощ і випадкові люди.



***

Розстріляному відродженню

Багряний

Од крові багряний

І од маяння прапорів

Двадцятий вік.

Багнети

Багнети проштрикують тіло.

Молотом трощать дзвони і віру.

Ламають ліру.

Язики 

Язики людські, що жерли людей мільйонами

Язики пожарищ, розпалені легіонами

Безумних сліпців.

Чути

Чути гавкіт псів

На могилах розритих

Земля вже по горло сита,

Од крові несамовита.

Тисячі

Сотні тисяч

МІЛЬЙОНИ

Скатовано й вбито

По сибірам й мордовіям.

Світе

Шалений світе, спини

Колеса часу страшну круговерть,

Що мов ікону

До хати заносить смерть.

Сини

України сини

Ошукані, спустошені, вбиті 

Без закону.

***

Мені тісно, порожньо, холодно, пусто,

Терпко, незатишно і самотньо.

Можна список продовжить,

Та к бісу синоніми,

К бісу слова,

Що пустку множать.

І для чого живу, переводжу кисень?

Чи пояснити хоч хтось захоче?

Чи хтось мені відповість,

Але дивлячись в очі?

Чи скаже правду -

Сумну чи добру вість?

Забагато питань, як на одну розмову

Бозна-із-ким, з порожнечею, з собою.

Хто захоче - той скаже.

Я складаю вже зброю,

Якої й не мав.

Далі - час покаже.