Мої думки, погляди, мрії та твори...

Зимове, сумне і понуре. Можливо, скоро ще щось напишу, ідеї є. Також прохав би переглянути"Квіти а...", якщо хтось цим роздлом цікавиться. Коли надворі чорніло, Світилися ліхтарі, Сідав він спроквола до столу, У крісло старе сідав. Книжки шкіряні старі Й листи зжовтілі гортав; Сторінки осипались додолу І розпливалось чорнило Коли земля засинала, То він наче теж засинав. Ставав сумним та сп'янілим, Немов від ефіру муха; Сновидою сновигав. Повільним, ощадним рухом Вбирався у саван білий. Й засмикував запинало. Коли гасла свічка остання, він ще не склепляв повік; Він облизував зшерхлі губи, Слину ковтав пожадно. І безтямно, мов крізь полуду, Здивовано і безпорадно Він сидів - мить - годину - вік, Згорблений, мов знак запитання.

Пісня про побратимів Сідало сонце. Обрій горів, Два друга і два сини Вирушали у степ. І були сумні, Хоча й знали десятки боїв. І обох матері цілували в чоло, Благословляли батьки. І друзів вірніших од них не було — Були вони як брати. І обидва до піхов вкладали шаблі Кожен кинджал застромляв. І обидва подовгу сиділи в сідлі І ніхто їх не проводжав. І зустрілись удвох на могилі старій. А як промінь останній ізгас, Крізь тьму і полин, крізь тирсу й пирій Рушили вдаль нараз. Сонце зайшло — місяць повстав, Нічний володар степів. І кожен коневий притишив чвал, І на друга свій погляд звів. ”Ми з тобою братове, — мовив один, З очима, немов вогонь. — Нас з тобою єднає не батьківський дім, А вихор січей й погонь“. ”Так, — другий мовив слово своє, Шрам темний він мав на щоці. — Братерство таке найміцнішим є: На крові, не на молоці“. Вдалині десь тужливо завили вовки. Схилилась їздця голова. Хмари насунулись, сагайдаки Й верховців покрила пітьма. ”Ми вдво...

Балада про боротьбу (Балада про книжкових дітей) Володимир Висоцький Між оплилих свічок, між молитов і снів. Між трофеїв військових і вогнищ мирських. Жили діти книжок, що не знали боїв Від дрібних катастроф потерпали своїх. Дітей завше дратує їх побут і вік І ми бились до саден, образи навік. Та нам одяг латали як слід матері, Ми ж пожадливо книги п'янливі пили. Й намагались збагнуть, ми, що бою не знали, І за заклик "до зброї!" волання сприймали. І потребу в кордонах, команд таємницю І як мчить і ряхтить бойова колісниця. А у вирі вогненному січей і смут Є пожива для наших іспраглих голів. Ми на ролі зрадливців, лакуз та іуд Назначали дитячих своїх ворогів. Здоганяли ми всіх ворогів-втікачів І до ніг наших дам ми складали мечі.  Боронили, не кидали друзів в біді І медалі геройські чіпляли собі. Тільки в мрії не можна втекти навіки. Більш не буде забави годин, як колись. Та долоні терпкі спроможись, розімкни...

Повернувся з Польщі, отримавши фантастичні враження. Написав також віршик і маю ідею для наступного. Допасую його до "Чумних віршів" Гарячка Губи пошерхлі сухі гарячі Ти душишся в обіймах власних рук П'єш повітря терпке і нічого не бачиш Тільки серця                                              стук стук стук Закрий же повіки липкі обважнілі Ти вже не тут ще не там Єство вигоряє з змокрілого тіла Тільки в скронях                                              тамтам тамтам Летиш над пожухлим вижовклим полем Ідеш під скрипучим склепінням дібров Блискавка вдарила спалахом болю Губами                                      ...

Ще один вірш. Вірш доволі специфічний, але тематично найбільш належний до циклу "Чумні вірші". Їх знаходили після дощів, Ці зламані квіти великого міста. І уривки змокрілі платтів розхристаних Заступали понурі тіні плащів. Їх знаходили в передмістях убогих, Від них віяло сухотами і застудою. І десятки очей дивились осудливо На розтріпаних кіс букети вологі. Їх знаходили на світанні, Прекрасних й по-грішному неприхованих. Багрянцем, дощем і брудом змальовані Були ніжних тіл стеблини ізламані. Їх знаходили між прибудов, На темному бруці, де туман і ліхтар, І мов темний, п'янливий нектар З вуст стікала цівками кров. Для тих хто цікавиться, в процесі ще одна "Балада". Скоро викладу.

Всіх бажаючих я радий запросити на виставку, присвячену усіляким козакам. Не моя особиста, але мої роботи теж є. Рекомендую піти - виставка назагал дуже добра. Адреса - І. Мазепи, 17 (Київський Палац Дітей і Юнацтва). Виставка працюватиме до 20-го (вівторок).

Невеличка перестановка з розділами. Новий розділ зі старим і новим віршем - ось тут . Абсолютно новий розділ з таким само віршем - тут .