"Квіти А..."

Життєствердна і життєрадісна збірка, надхненна найдивовижнішою річчю у світі.

"А мені якось пофіг"

Ви гадаєте, я Вас ненавиджу. Ні.

Ви лишень дуже глибоко пофіг мені.

Ви для мене - як ліві дощі весняні.

Словом, Ви мені пофіг.

Вам здається, що сповнений смутком мій дух.

Чи що я для вас досі - щось наче як друг,

Чи що серце моє - наче лист, що пожух.

Але Ви мені пофіг.

Ви гадаєте, може ще прийде весна.

Ви гадаєте, буря мине навісна,

Ви бажаєте виринуть із цього сна,

Та мені якось пофіг.



Який це, курво, класний звук -
Цей крейди скрип об дошки тло.
О! як набридло, остогидло
Твоє розтулене хайло,
Паскудний рух смаглявих рук.

Ці букви, ціифри і слова,
Праграфи, абзаци, знаки,
Нудотно, сумно і марекотно.
І в сон похилості ознаки
Й вже заболіла голова