Днями визнав досить глибокою і плідною тему чуми і іншої зарази. Написав тематичний віршик і, власне, створив цей розділ, куди буду складати вірші з цією тематикою.
Приємного читання)
Гарячка
Губи пошерхлі сухі гарячі
Ти душишся в обіймах власних рук
П'єш повітря терпке і нічого не бачиш
Тільки серця
стук стук стук
Закрий же повіки липкі обважнілі
Ти вже не тут ще не там
Єство вигоряє з змокрілого тіла
Тільки в скронях
тамтам тамтам
Летиш над пожухлим вижовклим полем
Ідеш під скрипучим склепінням дібров
Блискавка вдарила спалахом болю
Губами
кров кров кров
Чорні пахучі шматки чебрецеві
Сірі паскудні гримаси зірок
Упасти згоріти у темному мреві
Лишився
крок крок крок
Ти падаєш вниз камінням із кручі
Ти спинаєшся вгору злітаєш до хмар
Хмари чорнильні вугільні пекучі
І тілом
жар жар жар
Зламані квіти
Їх знаходили після дощів,
Ці зламані квіти великого міста.
І уривки змокрілі платтів розхристаних
Заступали понурі тіні плащів.
Їх знаходили в передмістях убогих,
Від них віяло сухотами і застудою.
І десятки очей дивились осудливо
На розтріпаних кіс букети вологі.
Їх знаходили на світанні,
Прекрасних й по-грішному неприхованих.
Багрянцем, дощем і брудом змальовані
Були ніжних тіл стеблини ізламані.
Їх знаходили між прибудов,
На темному бруці, де туман і ліхтар,
І мов темний, п'янливий нектар
З вуст стікала цівками кров.
Їх знаходили між прибудов,
На темному бруці, де туман і ліхтар,
І мов темний, п'янливий нектар
З вуст стікала цівками кров.
Чорна смерть
Чорна ніч і смолоскипи чорні.
Чорнявий покрівель силует.
Люди в чорному, убогі і потворні
Рушили рядами уперед.
Крізь літа задимлені і чорні
Місто це не знало про шляхетство.
Балагани, ярмарки і бойні,
Бідняки, каліки і чернецтво.
Упокорені, зацьковані і чорні,
Чорнороті, чваристі, чванливі,
Паралітики, юродиві, придворні
Жити в Місті не могли щасливо.
Чорними ночами в месах чорних
Просять гнівно свого чорнобога
Щоби смертю, муками і полум'ям
Всіх скарав, не лишив ні одного.
Помста, лють і зненавида чорна
Розтікались містом чорним гноєм.
Чорна Смерть прийшла, у плащ загорнута,
Пострах чорний принесла з собою.
Прийшла Смерть і дні настали чорні.
Чадіє місто жахом і убивством.
Чорні вулиці мерцями повні,
Чорний дим клубочиться над містом.
Тож несуть ці смолоскипи чорні
До чоренних постатей домів,
Люди в чорному, убогі і потворні
З молитвами й криками без слів.
Жовті жарива і попелища чорні.
Лиш зачумлені, у тиші, у глибокій
Тулять к грудям вогняні головні,
Мріють так знайти свій чорний спокій.
Проказа
Гаряче чоло і у струпах все тіло.
Одна лише кинута фраза.
Волосся не бачить ніхто посивіле,
Та бачать на тілі проказу.
Волочишся містом - сахаються люди.
Ти смерть їм несеш і заразу.
Бажання торкнутись ні в кого не буде
Того, в чиїх жилах проказа.
Ти дивишся людям в розширені очі.
У них лише жах і відраза.
Дивитися з жалем ніхто не захоче
Якщо тебе взяла проказа.
Ти тиждень не спав, і заснути не зможеш.
Тебе біль доводить до сказу.
Тобі тільки смертю хіба й допоможеш,
Ставрований словом "проказа".
Ти бога прокляв і безтямно волаєш
В тім криці - на Бога образа.
У душу не віриш і неба не знаєш,
А тіло - скарала проказа.
Ридаєш зрозпачено, дивлячись в небо:
"Чому я помер не одразу?!"
Як муки твоєї нікому не треба,
Чому ж тебе мучить проказа?
Коментарі
Дописати коментар