Оновлення "Кальрадських Балад"

Дякую всім, хто час від часу заглядає на мій блог.

Хотів би запропонувати вам новий вірш, що розмішений у Кальрадських баладах.

Вірш починав писатися у серпні, був відкладений через втечу шановної Музи і от тепер успішно дописаний і викладений.

Приємного перегляду!

Коментарі

Брут

Тепер нам торба, дорогий мій брате Бруте! Не треба лізти, не спитавши броду. Тепер нам зголять маківку і бороду; Одягнуть робу в бурій виправній споруді. Руду копати — не така й важка робота. В болоті бабратись ачи рубати дрова. Рука ж у тебе ще міцна й здорова — Для неї це — пересічна турбота. На нарах засинать, бурду хлебтати, Душить дракона, задихатись драпом. І як слухняно прислухатись до поради, Тут можна стати непоганим хлопом ачи драбом Казав тоді мені, що буде рубка. Казав, що, достеменно, будуть трупи. Були. За працю цю брудну й шкарубку Заплатимо ми власним рабським трудом. Штрикнув — і враз полилося багряно, Ачи бургундсько, чи то пак — бордово. На смак солоно, а на присмак — п’яно Отак і будем бабратись у крові. А може, все лиш бруд? До речі, бруду Тоді не стало більше; наш доробок Лиш втім щоб бруду розчахнути груди Пустить з грудних кліток і черепних коробок....

Докладніше

Пісня про побратимів

Пісня про побратимів Сідало сонце. Обрій горів, Два друга і два сини Вирушали у степ. І були сумні, Хоча й знали десятки боїв. І обох матері цілували в чоло, Благословляли батьки. І друзів вірніших од них не було — Були вони як брати. І обидва до піхов вкладали шаблі Кожен кинджал застромляв. І обидва подовгу сиділи в сідлі І ніхто їх не проводжав. І зустрілись удвох на могилі старій. А як промінь останній ізгас, Крізь тьму і полин, крізь тирсу й пирій Рушили вдаль нараз. Сонце зайшло — місяць повстав, Нічний володар степів. І кожен коневий притишив чвал, І на друга свій погляд звів. ”Ми з тобою братове, — мовив один, З очима, немов вогонь. — Нас з тобою єднає не батьківський дім, А вихор січей й погонь“. ”Так, — другий мовив слово своє, Шрам темний він мав на щоці. — Братерство таке найміцнішим є: На крові, не на молоці“. Вдалині десь тужливо завили вовки. Схилилась їздця голова. Хмари насунулись, сагайдаки Й верховців покрила пітьма. ”Ми вдво...

Докладніше