Перейти до основного вмісту

Хоббіт: Несподівана Подорож

Перепрошую за тривале мовчання та недбало-нехлюйське ставлення до ведення блогу. Справді, за час моєї "відсутності" сталася досить велика кількість цікавих речей. Мабуть, перша з вартих уваги речей - фільм "Хоббіт: Несподівана Подорож", який я мав нагоду переглянути з друзями вже далекого 29 грудня.

Отже, на кіносеанс ми пішли з друзями: я, Андрій, Гріша та Максим. Вирушили ми на перший ранковий сеанс, і очікували, що принаймні половина залу буде заповнена - вихідний, популярний фільм, та ще й лишень 10-ий день з початку показу. Аж ні - ми були чи не єдиними глядачами. Та це не важливо.
Фільм, що, зрештою, звично, почався рекламою "Чоловічого журналу Maxim", від чого Максим втішено пирхнув.

І ось, мить, і ми затамувавши подих, починаємо дивитися фільм. Фільм справді вражає. Вражає і епічними битвами, у які поринаєш через спогади Більбо чи Торіна, і більш "локальними", проте не менш насиченими "файтингами" товариства з гоблінами-орками-варгами-тролями, і красивими пейзажами Середзем'я: засніженими гірськими вершинами, темними лісами та рудим неосяжним степом.



Дуже сильно виконана сцена розмови Більбо з Горлумом-Смеагорлом. На мою думку, в даній сцені Більбо був звичайнісіньким злодієм-викрадачем, обманом вкравши у нещасного затюканого  божевільного Горлума останню цінність - кільце. В наслідок цього фільм втрачає свою чорно-білість і починає сприйматися дещо глибше.






І навпаки засмутило введення у фільм другорядного персонажа - мага-істарі Радагаста Брунатного, який хоча й згадується у книжці, проте не як самостійний персонаж, а зображення його у образі такого собі Діда Мазая Середзем'я аж ніяк не співвідносне з Толкіном. У фільмі він роз'їжджає на бойових кролях, якими запряжені його сани. Ще є питання?


Засмутила також відсутність "ліричних відступів" - замилувань пейзажами, глибокими діялогами, які мали місце у Володарі кілець. Багато моментів були підлаштовані під кон'юктуру та широкий запит суто екшенових hack-n-slash фільмів.

Акторський склад майже не змінився з останнього "Володаря кілець", якщо казати про персонажів, наявних у обох фільмах. Проте, з'явилися нові актори що грали гномів - чудово виконані ролі, молодого Більбо теж роль цікава і глибока, з виконанням якої Мартін Фрімен цілком впорався.


Можна по-різному ставитися до ідеї розділити "Хоббіта" на три частини, але на мою думку, це не найгірше, що міг зробити Пітер Джексон. Браво з гарний фільм!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Брут

Тепер нам торба, дорогий мій брате Бруте! Не треба лізти, не спитавши броду.  Тепер нам зголять маківку і бороду;  Одягнуть робу в бурій виправній споруді.  Руду копати — не така й важка робота.  В болоті бабратись ачи рубати дрова.  Рука ж у тебе ще міцна й здорова — Для неї це — пересічна турбота.  На нарах засинать, бурду хлебтати,  Душить дракона, задихатись драпом.  І як слухняно прислухатись до поради,  Тут можна стати непоганим хлопом ачи драбом Казав тоді мені, що буде рубка.  Казав, що, достеменно, будуть трупи.  Були. За працю цю брудну й шкарубку Заплатимо ми власним рабським трудом.  Штрикнув — і враз полилося багряно, Ачи бургундсько, чи то пак — бордово.  На смак солоно, а на присмак — п’яно Отак і будем бабратись у крові.  А може, все лиш бруд? До речі, бруду Тоді не стало більше; наш доробок Лиш втім щоб бруду розчахнути груди Пустить з грудних кліток і черепних коробок....

Пісня про побратимів

Пісня про побратимів Сідало сонце. Обрій горів, Два друга і два сини Вирушали у степ. І були сумні, Хоча й знали десятки боїв. І обох матері цілували в чоло, Благословляли батьки. І друзів вірніших од них не було — Були вони як брати. І обидва до піхов вкладали шаблі Кожен кинджал застромляв. І обидва подовгу сиділи в сідлі І ніхто їх не проводжав. І зустрілись удвох на могилі старій. А як промінь останній ізгас, Крізь тьму і полин, крізь тирсу й пирій Рушили вдаль нараз. Сонце зайшло — місяць повстав, Нічний володар степів. І кожен коневий притишив чвал, І на друга свій погляд звів. ”Ми з тобою братове, — мовив один, З очима, немов вогонь. — Нас з тобою єднає не батьківський дім, А вихор січей й погонь“. ”Так, — другий мовив слово своє, Шрам темний він мав на щоці. — Братерство таке найміцнішим є: На крові, не на молоці“. Вдалині десь тужливо завили вовки. Схилилась їздця голова. Хмари насунулись, сагайдаки Й верховців покрила пітьма. ”Ми вдво...